Літературна година, присвячена 390–ій річниці від дня народження Марусі Чурай

2015-02-15

«Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це -душа.»

В бібліотеці–філії с. Тинів була проведена літературна година, присвячена 390–ій річниці від дня народження української народної поетеси, піснярки Марусі Чурай. Літературну годину розпочато з автобіографії Марусі Чурай, так довго званій в народі й дослідниками «дівчини з легенди». Майбутня поетеса і складачка мелодій до своїх віршів, які стали народними піснями, чудова співачка, а ще надзвичайної вроди красуня, народилася в 1625р. в Полтавському посаді, у сім`ї урядника Полтавського охочекомонного козацького полку Гордія Чурая. Вродою Маруся вдалася у матір: невеликого зросту, тонкого стану, із задумливими темно-карими очима, привітним обличчям, з чорною, до колін, широкою косою, блискучими зубами – перлами. До незвичайної вроди додався і незвичайної краси поетично- пісенний талант. А від батька вона успадкувала чесність, гордість і хоробрість, невміння прощати зраду. Коли її коханий Гриць Бобренко її зрадив, одружившись на багатій дівчині, вона його отруїла. Свій вчинок вона описала в пісні «Ой, не ходи, Грицю». Свої інтимні почуття й переживання дівчина виливала у віршах. Померла Маруся Чурай у 1653 році, коли їй сповнилося лише 28 років. Її прекрасні пісні не перестають чарувати красою почуттів усе нові покоління українців. Масовий захід підготувала і провела бібліотекар Біла Світлана. Активну участь у заході взяли: учні старших класів Кіхтяк Вікторія, Голик Петро, які зіграли в міні-сценках , де Маруся ніби згадує події, які передували отруєнню коханого Гриця, та, де козак Іван Сірко зачитав грамоту від гетьмана Богдана Хмельницького про помилування Марусі, завдяки заслугам її батька – козака, який мужньо загинув від рук польської шляхти; диригент церковного хору Ольга Кобиляк, вчитель Наталія Зелик, директор народного дому Роман Данилків, Світлана Баратяк. Закінчено літературну годину словами Ліни Костенко, яка підсумовує нелегку, трагічну і нами неосудну долю Марусі Чурай, пісні якої невмирущі і є цінними перлинами у скарбниці нашої української літератури. На масовому заході були присутні учні, вчителі, жителі села.